Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017

Стандарт 2. Точність подачі інформації означає, що написане журналістом повинне відповідати реальним фактам. Журналіст має право подавати лише факти і події, свідком яких був сам або щонайменше дві точки зору очевидців. Тільки тоді засобу масової інформації довірятиме аудиторія. Достатньо перших двох речень матеріалу «Украинцев отмеценатили», щоб звинуватити журналіста у порушенні стандарту точності: «В конце декабря в киевском театр-салоне «Сузір'я» давали спектакль под названием «Благотворитель года 2008». Такого спектаклю не давали. Щоб перевірити це, достатньо зателефонувати адміністраторові театру. А образність такого характеру варто було б узяти в лапки, щоб не збивати з пантелику читача. «Суть церемонии заключалась в том, что сразу три благотворительных организации выбирали самых эффективных меценатов прошедшего года». Автор суперечить сам собі, оскільки у другому реченні подія – вже не спектакль, а церемонія. При чому не зрозуміло, яка церемонія: чайна, інавгураційна, поховальна чи церемонія нагородження, як це було насправді. Друга неточність – обирали не меценатів, а благодійників. Ці терміни мають різне значення. По-третє, не за минулий рік, а за той, що минає: на день церемонії до кінця 2008 року залишалося ще 9 днів. По-четверте, організаторів конкурсу було не 3, а 5, про що зазначалося в прес-релізі. Та й не організатори вибирали, а журі.
Найактивніше – із західних областей та Києва. Як на мене, це можна пояснити кращим доступом до інформації та зацікавленістю конкурсом. У багатьох корпоративних фондів є пересторога, що відкриття їхньої благодійної діяльності одразу стане приводом для перевірок з боку фіскальних органів та різних адміністрацій.

Перш ніж довести, що твір під назвою «Украинцев отмеценатили» немає нічого спільного з журналістикою, хочу подякувати авторові і всьому ОБКОМу за: