 |
|
Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017
Інформація для відвідувачів:
Основне завдання на цей рік – показати не масштаби, а грамотність і прозорість,
подолати стереотип, що хтось це робить під себе. Кажуть: перший млинець комом, а
я відповідаю: головне, щоб кома, а не крапка. Наступного дня після закінчення
цього конкурсу слід оголошувати новий.
Існують іще стандарти достовірності та простоти подачі інформації. Залишу їх
студентам на домашнє завдання. Особливу увагу попрошу звернути на речення:
«Изначально идея благотворительности предполагает, что власть и капиталоимущие
воздают дань обществу за возможность пользоваться благами, которых они добились
законным или незаконным путем». За стилем і темою воно нагадало мені монографію
американського соціолога Френсіса Фукуями «Довіра: соціальні чесноти і шлях до
процвітання». У цій праці дослідник доводить, що довіра – неоціненний соціальний
капітал. Для журналіста довіра читача, редактора і власника ЗМІ – це 50% резюме,
гонорару і почуття того, що ти недаремно перетворюєш кисень на вуглекислий газ.
Але це - не факт, а моє оціночне судження.
Про Ераста Гуцуляка можна говорити не тільки як про мецената та успішного
бізнесмена, який є президентом компанії Medical Pharmacies Group у Канаді, а й
активного учасника політичного життя України. Хоча фактично із самого дитинства
він проживав поза межами України, однак не втратив любові до рідної землі й
проніс її крізь роки. Пан Ераст народився у Рівному в сім’ї професора
Рівненської гімназії Михайла Гуцуляка, тому й залишився волиняном в душі
назавжди. Ераст Гуцуляк ? це людина, яка справді переймалася українським
майбутнім. Адже під час розпаду СРСР і утворення незалежної України в 1990?1994
роках Ераст Гуцуляк був головою Канадського товариства прихильників «Руху», яке
фінансами і технікою допомагало Народному Руху в Україні та підтримувало
національну ідею. Він також був одним із засновників і першим директором Фонду
дітей чорнобиля в Канаді. 1989 року пан Гуцуляк заснував Кафедру української
культури та етнографії при Альбертському університеті, а також за свої кошти
купив в Оттаві будинок і подарував його першому Посольству України в Канаді.
|