Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017

Основне завдання на цей рік – показати не масштаби, а грамотність і прозорість, подолати стереотип, що хтось це робить під себе. Кажуть: перший млинець комом, а я відповідаю: головне, щоб кома, а не крапка. Наступного дня після закінчення цього конкурсу слід оголошувати новий.
Існують іще стандарти достовірності та простоти подачі інформації. Залишу їх студентам на домашнє завдання. Особливу увагу попрошу звернути на речення: «Изначально идея благотворительности предполагает, что власть и капиталоимущие воздают дань обществу за возможность пользоваться благами, которых они добились законным или незаконным путем». За стилем і темою воно нагадало мені монографію американського соціолога Френсіса Фукуями «Довіра: соціальні чесноти і шлях до процвітання». У цій праці дослідник доводить, що довіра – неоціненний соціальний капітал. Для журналіста довіра читача, редактора і власника ЗМІ – це 50% резюме, гонорару і почуття того, що ти недаремно перетворюєш кисень на вуглекислий газ. Але це - не факт, а моє оціночне судження.

Про Ераста Гуцуляка можна говорити не тільки як про мецената та успішного бізнесмена, який є президентом компанії Medical Pharmacies Group у Канаді, а й активного учасника політичного життя України. Хоча фактично із самого дитинства він проживав поза межами України, однак не втратив любові до рідної землі й проніс її крізь роки. Пан Ераст народився у Рівному в сім’ї професора Рівненської гімназії Михайла Гуцуляка, тому й залишився волиняном в душі назавжди. Ераст Гуцуляк ? це людина, яка справді переймалася українським майбутнім. Адже під час розпаду СРСР і утворення незалежної України в 1990?1994 роках Ераст Гуцуляк був головою Канадського товариства прихильників «Руху», яке фінансами і технікою допомагало Народному Руху в Україні та підтримувало національну ідею. Він також був одним із засновників і першим директором Фонду дітей чорнобиля в Канаді. 1989 року пан Гуцуляк заснував Кафедру української культури та етнографії при Альбертському університеті, а також за свої кошти купив в Оттаві будинок і подарував його першому Посольству України в Канаді.