Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017

Стандарт 4. Баланс думок. Із цим у тексті найсутужніше. Церемонія нагородження разом із брифінгом і неформальним спілкуванням тривала понад чотири години. За цей час можна було записати коментарі організаторів, членів журі, переможців, спонсорів, ведучого й багатьох відомих особистостей, які вручали нагороди (Богдан Ступка, Олег Скрипка, Марічка Бурмака, Катерина Ющенко тощо). Можна було б дізнатися, хто номінувався, але не переміг і дізнатися їхню точку зору. Можна було б запитати працівників театру та людей на вулиці, що вони знають і думають про конкурс. Або хоча б у колег-журналістів поцікавитися враженнями. А вийшла думка одна, авторська, якої в журналіста ніхто не питає, поки він не виступає експертом.
- "Волонтер" - Войлокова Анжеліка Вікторівна.
Волонтерська діяльність Войлоковой Анжеліки полягає в наданні систематичною матеріальною, соціальною, добровольчою та іншій допомозі незахищеним категоріям населення: інвалідам із зору, дітям-сиротам, дітям-інвалідам, людям похилого віку, ветеранам війни і праці. У 2010 році нею була проведена значна робота для такої категорії людей, як інваліди із зору. Налагодивши зв'язок з Миколаївським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих, залучила активну молодь міста і організувала протягом року понад 40 благодійних заходів. Анжеліка веде системну роботу з вихованцями Миколаївського будинку дитини. Залучаючи студентство, організовує свята для дітей, а також збір іграшок, книг, необхідного одягу. Окрім тих добродійних заходів, які вона організовує сама, бере активну участь і надає допомогу в інших акціях, таких як, "Серце до Серця", "Осінній тиждень добра" тощо.

Стандарт 5. Відокремлення фактів від коментарів та оцінок журналіста. Майже кожне речення матеріалу «Украинцев отмеценатили» містить оціночні судження журналіста. Факти можна перелічити на пальцях однієї руки. Та й вони здебільшого перекручені. Щоб не передруковувати всю публікацію ОБКОМа, наведу лише кілька слів і фраз, які ніколи не можна вживати журналістові в інформаційних або аналітичних жанрах від власного імені. Також поясню, які запитання одразу виникають у медіа-фахівця і критичного читача, за якого борються якісні ЗМІ. «По большому счету» (чий це рахунок?), «безызвестные организации» (кому вони невідомі? Мені відомі, чому моїм знанням нехтує автор?), «недавно выяснилось» (коли саме і хто з’ясував? Які докази?), «что интересно» (кому це цікаво? Чому мені нав’язують інтерес до чогось?), «Трансбанком» активно интересуется… Иосиф Винский» (який стосунок це має до теми матеріалу? Де коментар Вінського з цього приводу?), «наверное» (не впевнений – викресли цю фразу), «сказать трудно» (то й не кажіть), «это очевидно» (а я цього не бачила. Кому очевидно?), «факт коррупционного междусобойчика» (факт – це доведене. А за таке звинувачення можуть і до суду потягнути), «было понятно» (кому?), «это просто некрасиво» (про красу не сперечаються, хіба лиш її еталони записані в законах тоталітарних суспільств), «по непонятной причине» (то з’ясуйте причину, це ваша робота). Фахові новинарі викреслюють зі своїх текстів усі прикметники і прислівники, без яких можна обійтися, щоб не бути звинуваченими в упередженості. А даний матеріал рясніє зразками, які б збагатили художню літературу, але не журналістику: «пылкие заявления», «абсурдным путем», «зеленому олигарху», «не стоит особо возмущаться», «одна из ближайших подружек первой леди».