Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017

Два незабутні тижні у липні-серпні 2008 року провели українські діти в австрійських Альпах у містечку Дробболах, на березі чудового гірського озера. Завдяки співпраці з магістратурою австрійського міста Філлах і при підтримці бургомістра Гельмута Манценрайтера та безпосередньо співробітника магістратури Андреаса Кухляра фонд не тільки здійснює благодійну програму щодо оздоровлення дітей, а й отримує гуманітарні вантажі у вигляді одягу, взуття, білизни, шкільного приладдя і дитячих іграшок для подальшої передачі тим верствам населення, які гостро потребують гуманітарної допомоги. Особливо треба відзначити та висловити слова щирої подяки за літній відпочинок та оздоровлення українських дітей соціально-незахищених категорій, яке було організовано австрійською стороною. Змістовна програма відпочинку завдяки австрійським меценатам, свіже альпійське повітря та безліч цікавих екскурсій та отриманих подарунків залишили незабутні враження в серці кожної дитини.
1. Безкоштовний піар конкурсу «Благодійник року». Адже з точки зору популяризації конкурсу негативний відгук преси – це краще, ніж відсутність реакції. Фахівці в галузі піару часом навмисне замовляють критичні публікації, щоб привернути увагу до своїх клієнтів, оскільки на негатив звертають увагу краще і слід у пам’яті залишається довше, ніж від хвалебних од. Піарники навіть гроші за це платять. А «Благодійникові року-2008» слава безкоштовно дісталася.

Ідея виникала і у нас, але ми розуміємо, що в Україні має бути один національний конкурс «Благодійник року». Ініціатива організаторів – фонду «Дитячий світ», Центру філантропії та Українського форуму благодійників перегукується з нашими поглядами, тому ми вирішили приєднатися. Не секрет, що ставлення до благодійності в Україні не однозначне. Наше дослідження показало, що менше половини громадян довіряють благодійним фондам, а торік не довіряли сімдесят відсотків. Тому ініціаторам конкурсу треба подати приклад єдності і відпрацювати механізм співпраці з владою. Щоб політики й чиновники зрозуміли: з нами слід спілкуватися на рівних. Для цього треба просто об’єднуватися, а не створювати ради благодійників при комусь. Більше того - ми переконалися, що повинні вчити органи державної влади і потенційних отримувачів благодійної допомоги обліковувати ці кошти.