Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017

Які регіони надсилають найбільше заявок і з чим це пов’язано?
Питання не в тому, хто і на яку суму допоміг. Головним критерієм оцінки є коефіцієнт корисної дії: яким чином інвестиція вплинула на стан суспільства, що саме змінилося. Адже можна витратити гору грошей, але ця гора, як кажуть, народить мишу. Ми оцінюємо те, як аплікати розуміють значення своїх добрих справ. Скажімо, якщо в заявці буде написано: «Ми нагодували тисячу дітей і вклали у це мільйон, що становить половину нашого прибутку» - як на мене, це не може служити прикладом довготривалості благодійного проекту. Але якщо скажуть, що віддавши один відсоток свого прибутку, забезпечили талановитих дітей стипендіями – це значиміше. Ми оцінюємо коефіцієнт корисної дії або довготривалий ефект внеску, а не те, як він співвідноситься з можливостями організації.

Існують іще стандарти достовірності та простоти подачі інформації. Залишу їх студентам на домашнє завдання. Особливу увагу попрошу звернути на речення: «Изначально идея благотворительности предполагает, что власть и капиталоимущие воздают дань обществу за возможность пользоваться благами, которых они добились законным или незаконным путем». За стилем і темою воно нагадало мені монографію американського соціолога Френсіса Фукуями «Довіра: соціальні чесноти і шлях до процвітання». У цій праці дослідник доводить, що довіра – неоціненний соціальний капітал. Для журналіста довіра читача, редактора і власника ЗМІ – це 50% резюме, гонорару і почуття того, що ти недаремно перетворюєш кисень на вуглекислий газ. Але це - не факт, а моє оціночне судження.