Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017

Несподіванкою для мене стало запитання журналістки під час однієї із прес-конференцій: «Для чого вам особисто це потрібно?» Я відповів, що розвиток благодійності потрібен не комусь особисто, а суспільству.
Стандарт 5. Відокремлення фактів від коментарів та оцінок журналіста. Майже кожне речення матеріалу «Украинцев отмеценатили» містить оціночні судження журналіста. Факти можна перелічити на пальцях однієї руки. Та й вони здебільшого перекручені. Щоб не передруковувати всю публікацію ОБКОМа, наведу лише кілька слів і фраз, які ніколи не можна вживати журналістові в інформаційних або аналітичних жанрах від власного імені. Також поясню, які запитання одразу виникають у медіа-фахівця і критичного читача, за якого борються якісні ЗМІ. «По большому счету» (чий це рахунок?), «безызвестные организации» (кому вони невідомі? Мені відомі, чому моїм знанням нехтує автор?), «недавно выяснилось» (коли саме і хто з’ясував? Які докази?), «что интересно» (кому це цікаво? Чому мені нав’язують інтерес до чогось?), «Трансбанком» активно интересуется… Иосиф Винский» (який стосунок це має до теми матеріалу? Де коментар Вінського з цього приводу?), «наверное» (не впевнений – викресли цю фразу), «сказать трудно» (то й не кажіть), «это очевидно» (а я цього не бачила. Кому очевидно?), «факт коррупционного междусобойчика» (факт – це доведене. А за таке звинувачення можуть і до суду потягнути), «было понятно» (кому?), «это просто некрасиво» (про красу не сперечаються, хіба лиш її еталони записані в законах тоталітарних суспільств), «по непонятной причине» (то з’ясуйте причину, це ваша робота). Фахові новинарі викреслюють зі своїх текстів усі прикметники і прислівники, без яких можна обійтися, щоб не бути звинуваченими в упередженості. А даний матеріал рясніє зразками, які б збагатили художню літературу, але не журналістику: «пылкие заявления», «абсурдным путем», «зеленому олигарху», «не стоит особо возмущаться», «одна из ближайших подружек первой леди».

Лідер галузі