версія для друку

Благодійність не завжди потребує великих капіталовкладень, але завжди дає шанс суспільству стати кращим25-12-2008

Інтерв'ю з Сергієм Летенком, головою оргкомітету Першого Національного конкурсу «Благодійник року».

- Як виникла ідея конкурсу?

- Ідея виникла одночасно у кількох організаціях, діяльність яких пов’язана із розвитком громадянського суспільства. Назріла необхідність у проекті, який би дозволив подякувати тим, хто намагається змінити наше суспільство на краще. Часто трапляється так, що про добру справу знають тільки ті, хто надав допомогу і хто її отримав. Але ж практично кожен бізнесмен, кожна компанія, яка більш-менш себе поважає, зараз впроваджує благодійні проекти. В Україні вже відбулося первинне накопичення капіталу. Поважному бізнесмену тепер мало бути багатим, він думає про довготривалу перспективу, про імідж власний і власної компанії. Бізнесмени зараз в своїй більшості готові підтримувати конкретні благодійні проекти. Наприклад, один із відомих у бізнес-колах людей, президент НАДРА БАНКУ Ігор Гіленко на одній із зустрічей сказав про це так: «Всі ми сплачуємо податки, які держава використовує для проведення соціальних програм, але також ми вважаємо необхідним надавати допомогу тим, хто потребує і адресно підтримувати соціальні проекти».

- Хто фінансує проведення конкурсу і які є статті витрат?

- Для організації конкурсу національного рівня потрібно багато коштів. В першу чергу вони потрібні на проведення інформаційної кампанії, підготовку презентаційних матеріалів, а найбільше – на проведення самої церемонії нагородження. Йдеться про оренду залу, його оформлення, організацію телетрансляції тощо. Якщо я почну зараз перераховувати потреби, це займе багато часу. Але я вдячний тим компаніям, які виявили бажання підтримати конкурс. Особливу вдячність хочу виразити НАДРА БАНКУ, який виступив генеральним партнером конкурсу. Також ми запрошуємо до співпраці усі бізнес-структури, які зацікавлені у розвитку благодійності в Україні.

- У чому полягає сприяння Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту?

- Представник Міністерства увійшов до складу оргкомітету конкурсу. Міністерство надає необхідну підтримку у проведенні інформаційної кампанії серед громадських організацій та іншу.

- Яких проблем із підготовкою конкурсу Ви очікували і що було для Вас несподіванкою? Пригадайте кумедні чи прикрі випадки.

- Коли ми планували конкурс, то не були впевнені у тому, що суспільство сприйме його ідею. Адже всі знають, що зараз в Україні розплодилося багато різноманітних “конкурсів”, де перемога у номінаціях коштує конкретних сум у твердій валюті, інколи організатори особливо цього навіть і не приховують. Дуже прикрим був для мене випадок, коли до оргкомітету зателефонували з однієї бізнес-структури і запитали, скільки коштує стати переможцем «Благодійника року». Наш конкурс задуманий як абсолютно чистий і прозорий – це наше кредо.

Несподіванкою для мене стало запитання журналістки під час однієї із прес-конференцій: «Для чого вам особисто це потрібно?» Я відповів, що розвиток благодійності потрібен не комусь особисто, а суспільству.

- Яка мотивація для потенційних учасників конкурсу брати в ньому участь?

- Гадаю, що отримати нагороду із рук першої леді країни – це позитивна емоція для кожного благодійника. Ми плануємо проведення телетрансляції церемонії нагородження для того, щоб благодійників із кожної області побачила уся країна. Ми впевнені в тому, що кожен, хто отримав допомогу, має природне бажання подякувати своєму благодійнику. Адже висувати заявки на участь участь у конкурсі можуть усі, хто отримав благодійну допомогу.

- Чому в українському суспільстві низький рівень довіри до чесності та щирості благодійників: вони соромляться розповідати про свої добрі справи, окремі особи дискредитують благодійні фонди чи проблема в чомусь іншому?

- Благодійність – це певна традиція. Вона існувала в українському суспільстві із давніх часів, адже благодійниками були і давньоруські князі, й гетьмани і перші українські бізнесмени. Із історії ми знаємо про те, що Десятинна церква була побудована і отримала свою назву завдяки пожертві десятої частини від доходу київського князя. Ще й досі в Україні стоять церкви і інші будівлі, зведені на кошти гетьманів Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, українських меценатів Терещенка і Ханенка. На жаль, за радянських часів традиція перервалася, бо благодійність в СРСР державою не підтримувалася. Конкурс “Благодійник року” одним із своїх головних завдань має відродження і популяризацію традиції благодійництва у нашій країні. Звичайно, на отримувачах благодійної допомоги, особливо на благодійних фондах і громадських організаціях, лежить велика відповідальність. Достатньо одного випадку зловживання отриманими коштами для того, щоб поставити під сумнів чесність усього співтовариства благодійників. Тут необхідно виробляти певні норми і традиції, які мають сформувати культуру благодійності в Україні. Також я вважаю, що слід змінювати законодавство, яке б зробило благодійність вигідною для бізнесу і запровадило чіткі та прозорі механізми контролю в цій сфері.

- Які перспективи конкурсу в Україні?

- Ми хочемо, щоб він переріс у постійний загальноукраїнський проект, який допоможе сформувати культуру і стандарти благодійності. Щоб люди побачили найяскравіші приклади благодійності, які не завжди потребують великих капіталовкладень. У країнах, де традиція благодійництва є розвинутою, бути благодійником почесно. Також благодійність є однією із головних складових розвитку громадянського суспільства. Сподіваюся, що наш конкурс дасть можливість популяризувати благодійність і в Україні, адже благодійником може стати кожен.


Довідка:

Всеукраїнський конкурс «Благодійник року» розпочався у травні 2007 року. Метою конкурсу є визначення і нагородження найбільших благодійників в Україні. Його організат орами виступили Всеукраїнський благодійний фонд «Дитячий світ», Міжнародний благодійний фонд «Україна-3000», Центр філантропії та Український форум благодійників.


Розмову вела Леся Ярошенко

повернутися до новин