Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017

Стандарт 1. Оперативність подачі інформації. Матеріал «Украинцев отмеценатили» опублікований 25 грудня 2008 року о 18:02. Церемонія нагородження відбулася 22 грудня. Для тижневика така оперативність прийнятна, але для Інтенету, радіо й телебачення вчорашніх новин не буває. А надто позапозавчорашніх.
Стандарт 2. Точність подачі інформації означає, що написане журналістом повинне відповідати реальним фактам. Журналіст має право подавати лише факти і події, свідком яких був сам або щонайменше дві точки зору очевидців. Тільки тоді засобу масової інформації довірятиме аудиторія. Достатньо перших двох речень матеріалу «Украинцев отмеценатили», щоб звинуватити журналіста у порушенні стандарту точності: «В конце декабря в киевском театр-салоне «Сузір'я» давали спектакль под названием «Благотворитель года 2008». Такого спектаклю не давали. Щоб перевірити це, достатньо зателефонувати адміністраторові театру. А образність такого характеру варто було б узяти в лапки, щоб не збивати з пантелику читача. «Суть церемонии заключалась в том, что сразу три благотворительных организации выбирали самых эффективных меценатов прошедшего года». Автор суперечить сам собі, оскільки у другому реченні подія – вже не спектакль, а церемонія. При чому не зрозуміло, яка церемонія: чайна, інавгураційна, поховальна чи церемонія нагородження, як це було насправді. Друга неточність – обирали не меценатів, а благодійників. Ці терміни мають різне значення. По-третє, не за минулий рік, а за той, що минає: на день церемонії до кінця 2008 року залишалося ще 9 днів. По-четверте, організаторів конкурсу було не 3, а 5, про що зазначалося в прес-релізі. Та й не організатори вибирали, а журі.

- Чому в українському суспільстві низький рівень довіри до чесності та щирості благодійників: вони соромляться розповідати про свої добрі справи, окремі особи дискредитують благодійні фонди чи проблема в чомусь іншому?