Національний конкурс БЛАГОДІЙНИК РОКУ | 2017

- Ідея виникла одночасно у кількох організаціях, діяльність яких пов’язана із розвитком громадянського суспільства. Назріла необхідність у проекті, який би дозволив подякувати тим, хто намагається змінити наше суспільство на краще. Часто трапляється так, що про добру справу знають тільки ті, хто надав допомогу і хто її отримав. Але ж практично кожен бізнесмен, кожна компанія, яка більш-менш себе поважає, зараз впроваджує благодійні проекти. В Україні вже відбулося первинне накопичення капіталу. Поважному бізнесмену тепер мало бути багатим, він думає про довготривалу перспективу, про імідж власний і власної компанії. Бізнесмени зараз в своїй більшості готові підтримувати конкретні благодійні проекти. Наприклад, один із відомих у бізнес-колах людей, президент НАДРА БАНКУ Ігор Гіленко на одній із зустрічей сказав про це так: «Всі ми сплачуємо податки, які держава використовує для проведення соціальних програм, але також ми вважаємо необхідним надавати допомогу тим, хто потребує і адресно підтримувати соціальні проекти».
Пані Світлано, скажіть, чому не розголошується склад журі конкурсу?

Про Ераста Гуцуляка можна говорити не тільки як про мецената та успішного бізнесмена, який є президентом компанії Medical Pharmacies Group у Канаді, а й активного учасника політичного життя України. Хоча фактично із самого дитинства він проживав поза межами України, однак не втратив любові до рідної землі й проніс її крізь роки. Пан Ераст народився у Рівному в сім’ї професора Рівненської гімназії Михайла Гуцуляка, тому й залишився волиняном в душі назавжди. Ераст Гуцуляк ? це людина, яка справді переймалася українським майбутнім. Адже під час розпаду СРСР і утворення незалежної України в 1990?1994 роках Ераст Гуцуляк був головою Канадського товариства прихильників «Руху», яке фінансами і технікою допомагало Народному Руху в Україні та підтримувало національну ідею. Він також був одним із засновників і першим директором Фонду дітей чорнобиля в Канаді. 1989 року пан Гуцуляк заснував Кафедру української культури та етнографії при Альбертському університеті, а також за свої кошти купив в Оттаві будинок і подарував його першому Посольству України в Канаді.